40-річчя школи 23.02.2021 року

Мрія про найкращу школу нікого не оминає. Кожен учень хоче навчатися у хорошому закладі, усі батьки дбають, аби їх діти були оточені опікою, здобули глибокі знання та добре виховання. Саме такою і є Окнянська ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку можна назвати «школою мудреців», бо мудрість іде від педагогів, а за словами відомого філософа, для виховання дитини потрібна більша мудрість, ніж для керування державою.

Школа має глибоку історію.

Перші відомості про Окни зустрічаються в архівних документах за 1791 р. Село входило до Ананьєвського повіту Херсонської губернії, проживало 35 сімей. Село ділилося на 2 частини: одна частина (638 дворів з населенням 231 чоловік) належала шляхтичу Любомирському, інша з населенням ???54 чоловіка – боярину Стурдзе ( яка відійшла у посаг його дочці княжні Гагаріній – 10 тис. десятин).

Князь Гагарін і відкриває першу церковнопарафіяльну школу неподалік церкви ( по вул. Херсонська) в звичайній селянській хаті. В одній кімнаті за столами сиділо по 4-5 учнів. Основними вчителями були священик і дяк. Діти навчалися читати, писати, рахувати та церковному співу.

Для більшості дітей освіта була недоступна. За навчання доводилось платити 3 крб на рік та підводу палива, а також певну кількість продуктів( яйця, картопля та ін…), тому школу відвідували здебільшого діти заможних селян і торговців.

В 1812 р. в окнах було закладено фундамент другої церкви на Подольській стороні. Яку в зв’язку з війною 1812 р припинили будувати і завершили тільки 1848 року. Тоді почала працювати ще одна церковноприходська школа по вул. Першотравневій ( нині хлібопекарня).

В ній навчалось 30 – 35 учнів. Окни розвиваються, кількість населення збільшується, і число учнів зростає. На Херсонській стороні школу розміщують у двоповерховому будинку ( вул. Комарова, 3) як двокласну церковнопарафіяльну школу, а на Подільській стороні будується школа – аудиторія, теж двокласна, де збирали сходки жителів села приособливих обставинах. Після відміни кріпосного права і створення земств, князь Гагарін, як дворянський предводитель, через Ананьєвське земство добивається виділення коштів для будівництва в Окнах типової чотирьохкласної школи в 1905 році.

1907 року будівництво було завершено. В школі навчалось 90 учнів. Вчителями працювали 2 випускниці(сестри) з м. Балти. Для вчителів і техпрацівників збудували будинок.

У 1913 – 1914 рр школа вже мала 120 учнів. Тоді освічених людей можна було перелічити на пальцях: 2 вчителя, лікар та медсестра. Переважна кількість населення не вміла ні читати, ні писати.

В 30 –ті роки ХХст. Проводилась наполеглива робота по ліквідації неписьменності на селі. До 1935 року в селі майже не було громадян, які б не вміли читати і писати, в крайнім написати своє прізвище, а не ставити хрестик. Був прийнятий закон про обов’язкове початкове навчання.

Діти навчалися в семирічних школах. Проте семирічка вже не могла задовольнити потребу населення в освіті. Було прийнято рішення відкрити середню школу. Перший випуск в Окнах в цій школі був у 1937 році.

В 1940 р. на спорудження середньої школи було виділено 456 карбованців. Першим директором десятирічки в Окнах був Урсул Д. П., який в післявоєнні роки працював ректором Кишинівського університету.

Майже три роки ( 7 серпня 1941 – 3 квітня 1944р) жителі Красних Окон терпіли окупаційний режим. Силами вчителів і батьків після звільнення від окупації було відремонтовано дві школи. І з початком навчального року гостинно відкрилися двері двох шкіл: середньої №1, в якій навчалося 750 учнів та семирічної №2 з російською мовою навчання, де навчалося до 200 учнів. В школі №1 відбувся перший повоєнний випуск у 1947 р.. Школа працювала в три зміни, так як в шкільному приміщення розмістився апарат райвиконкому. Першим директором школи №1 був Штурман Б.Б., директором школи №2 Швець А. Я., випускник і вчитель Красноокнянської школи довоєнного часу.

В 50 – ті роки була відкрита вечірня школа, яка давала міцні знання, і випускники могли продовжувати навчання в середніх спеціальних і вищих закладах. В денній школі в класах було по 30 – 35 учнів, а в вечірній – 30 – 40 учнів.

В 60-70рр. відчувається політика русифікації. Двічі школи об’єднували і роз’єднували. А з 1981 року існує одна школа з навчанням паралельно з українських і російських класів. Учні шкіл вивчали профорієнтаційні предмети ( механізатор, автосправа, швачка). В обох школах селища було створено виробничі бригади. За період літньої практики учні допомагали обробляти просапані культури і заробляли гроші, які за рішенням ради школи та батьківського комітету використовувалися для організації екскурсій до Києва,

Одеси, Канева, Москви, Волгограду, Ленінграду, дорогами партизан, місцями боїв.

В процесі навчального року учні надавали допомогу промисловим підприємствам: для заводу продтоварів виготовляли картонні коробки для пакування печива, для сирзаводу виготовляли пакувальні ящики.

В 1959 році Окни стали селищем міського типу. Оновлено житловий фонд, забудовано нові вулиці, будуються багатоквартирні будинки, населення збільшилось. Площа шкіл не могла задовольнити потребу в навчанні зростаюої кількості учнів. В 1961 році добудовується 8 класних приміщень, спортивний зал, майстерня в школі №1. В школі №2 добудовується 10 класних приміщень. А в 1965 році вдалося збудувати та обладнати в цій школі спортивну залу з відповідним інвентарем.

На початку 80 – х років знову постає проблема школи. Місцеве керівництво райради та райвно( Галич М. Г. та Мельничук Л. М.)добилися виділення із бюджету області коштів на будівництво нової школи, яке було завершено в 1981 р. В лютому дирекція школи, педагогічні колективи обох шкіл та учні одержали в урочистій обстановці ключі від новобудови. Утворилась школа шляхом об’єднання педагогічних і учнівських колективів школи №1 з українською мовою навчання і школою №2 з російською мовою навчання. В школі почало працювати два колективи, які потрібно було об’єднати єдиною метою, згуртувати навколо цілей як загальнолюдських так і навчальних. І це вдалося зробити першому директорові Мельничуку Л. М., з ініціативи якого і була побудована ця школа.

Навчання розпочались за кабінетною системою. Оснащення кабінетів відповідало вимогам навчальних програм, в достатній кількості було технічних засобів: телевізори, програвачі, кінескопи та ін… Всі класи мали радіозв’язок із кабінетом директора. Прекрасно обладнані дві спортивні зали, майстерні по дереву і металу, по домоводству.

Красноокнянська школа була своєрідним методичним центром освітньої роботи району протягом 70 – 80 рр. Тут працювали районні методичні об’єднання і школи передового досвіду. Школа всі роки своєї діяльності була кузнею кадрів для всіх галузей суспільного життя. Виховувала і виховує учнів в дусі любові до праці, праці корисної для людей , для Батьківщини, доброзичливості, милосердя.

В цьому відношенні школі є ким і чим пишатися. Із рідного гніздечка, зі стін школи вийшли достойні, шановані громадяни, які зробили і роблять зараз вагомий внесок в благополуччя, безпеку та добробут Вітчизни.

Серед випускників нашої школи є три Героя Радянського Союзу, кандидати наук, кінорежисер, судді та багато інших випускників працюють або працювали і вносять вагомий вклад в народне господарство – всіх назвати немає можливості.

Наша школа пройшла великий і важкий шлях: від церковної приходської двокласної до середньої ЗОШ , НВК (гімназія – ЗОШ), нині Комунальний опорний заклад освіти. Провідниками педагогічних колективів на цьому шляху завжди були люди – педагоги від Бога, які сумлінно виконували доручену їм справу.

Для учнів середніх та старших класів у школі створено умови для всебічного розвитку особистості. Для цього запроваджується поглиблене вивчення предметів, факультативи, курси за вибором. Учні школи беруть участь у олімпіадах різних рівнів, конкурсах, інтелектуальних турнірах, займаються проектною діяльністю. Основою виховної роботи школи є колективні творчі справи. Багата наша школа і на спортивні досягнення. Неодноразово шкільні команди були призерами районної спартакіади школярів, брали участь в обласних змаганнях.

Окнянська школа сьогодні

Окнянська школа сьогодні – це велика родина, в якій навчається …. учні та працює …..вчителів, …. з яких є випускниками школи. …..вчителів мають педагогічне звання «старшого вчителя», … - «вчителя-методиста», ….. вчителів – спеціалісти вищої кваліфікаційної категорії, ….. - І кваліфікаційної категорії,….. - ІІ кваліфікаційної категорії та …. молодих спеціалісти. У школі функціонують навчальні кабінети і класні кімнати, актова зала, спортивна зала, їдальня, 2 комп’ютерні класи. Школа сьогодні – це стартовий майданчик для добрих починань і злетів її вихованців. Це особливий інститут, в горнилі якого гартується і майбутній спеціаліст виробництва, і патріот України, і зодчий суспільства нового типу, і майбутня еліта нації. Очолюють школу творчі керівники – директор Гвоздецька Ярослава Іванівна, заступники Берін Валентина Василівна, Гуд Галина Миколаївна.

Головне завдання педагогічного колективу – зробити навчально-виховний процес цікавим, корисним, практично спрямованим, сучасним. Для реалізації цих принципів педагоги школи перебувають у постійному творчому пошуку, займаються самоосвітою, запозичують досвід інших, експериментують.

Учні школи люблять мріяти, і в своїх мріях вони бачать школу майбутнього, де кожний навчальний кабінет оснащений новими технологіями, звичайних класних дошок немає – у кожного учня на парті є сенсорний екран. Знайти будь-яку книжку в бібліотеці допоможе комп’ютер. Замість їдальні – шкільний ресторанчик. Кругом затишок і краса. І в школі майбутнього учні усвідомлюють, як важливо здобути освіту, тому тут більше говорять не про оцінки, а про якість знань.

Нехай це буде нашою мрією – перспективою, яку надихатимуть до життєствердження віра й надія. Їх вимагає освіта нового часу. Адже врешті-решт усі наші спільні зусилля, пошуки і реформи, спрямовані на те, щоб ми на шляху життєтворення розуміли одне одного, а діти були щасливими. Адже освіта – це і є життя.

Допоки будуть навчатися діти в школі, допоки приходитимуть до своїх вчителів колишні випускники, допоки всі ми пам’ятатимемо про вчителів, які нас навчали, якщо їх не буде серед нас, то буде жити у віках пам’ять про найважливішу і найпочеснішу професію - професію Вчителя.

 Відео 40-річчя школи

23.02.2021 року

https://youtu.be/-sK4G5Dmnjw

Презентація до 40-річчя школи

Світ картин Марії Загурської, випускниці Окнянської школи